«Українське кіно змінюється разом з Україною», — з цієї тези почалася розмова про фестиваль з його організаторами: українською кінопродюсеркою, засновницею та головою правління асоціації DijaTi Світланою Петльованою та латвійським кінопродюсером, колишнім директором студії документальних фільмів Ризької кіностудії, ідейним засновником фестивалю Українського кіно в Латвії Валтерсом Кагайнісом.
Кіно, яке шукає власний голос
За словами Світлани Петльованої, сучасний український кінематограф виконує одразу кілька важливих завдань. Перше — розповісти світові про багатовікову історію України та її культуру. Друге — показати, що насправді переживають люди під час війни: не лише те, що потрапляє у зведення новин, а внутрішній досвід людини, міста, села.
І третє, не менш важливе — дати голос молодим митцям. За її спостереженнями, саме покоління, яке виросло у вільній Україні, сьогодні найпотужніше заявляє про себе у кіно: їздить фестивалями, знімає, розповідає світові власну версію країни. Парадоксально, але саме війна, попри все горе, яке вона принесла, відкрила українському кіно двері назовні — раніше, за словами Світлани, воно надто довго залишалося в тіні російського кінематографа, і світ просто не знав, наскільки талановите українське кіно.
Показово, що молоді автори при цьому не відмовляються від спадщини: багато фільмів, які десятиліттями «лежали на полиці» і були призабуті, сьогодні повертаються до глядача як фундамент, від якого можна відштовхнутися.
Як усе починалося: від Одеси до Риги
Ідея фестивалю визрівала роками — її витоки Валтерс Кагайніс пов'язує з власним 14-річним досвідом роботи в Одесі, на Одеській кіностудії, де він близько познайомився з українським кіно. Офіційно перші «Дні українського кіно» у Ризі відбулися у жовтні 2017 року за підтримки Державного агентства України з питань кіно — тоді глядачам показали шість стрічок, а відкривав програму фільм Сергія Буковського «Головна роль» та кінокласика Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою».
З цією ідеєю він звернувся до тодішнього керівника Держкіно Пилипа Іллєнка, який охоче підтримав ініціативу і навіть особисто приїхав на відкриття першого фестивалю.
За ці роки з'явився і спільний українсько-латвійський кінопроєкт — фільм «Вікторія у зоопарку» про долю української переселенки в Латвії, знятий за участі команд обох країн. За словами Світлани Петльованої, виробництво стрічки завершилося у 2023 році, зараз вона подана на низку престижних фестивалів, і глядачі мають шанс побачити її прем'єру найближчим часом — можливо, вже в Ризі.
Програма фестивалю: від класики до фронтової документалістики
28 серпня, 19:00 — кінотеатр Splendid Palace
Урочисте відкриття фестивалю та показ фільму «Вічник» режисера Івана Ніколайчука.
Стрічка знята за мотивами роману закарпатського письменника Мирослава Дочинця «Вічник. Сповідь на перевалі духу» — про долю мольфара і довгожителя Андрія Ворона, який пройшов битву за Карпатську Україну та сталінські табори на Колимі і прожив 104 роки. Права на екранізацію кіностудія викупила ще у 2014 році, знімальний процес тривав понад десятиліття, а частина зйомок відбувалася вже під час повномасштабної війни. Фільм створений у копродукції з двома іншими державами, а звук записаний у форматі Dolby Atmos.
«Це дуже атмосферне кіно. Воно занурює глядача у світ України, бо знімався фільм у багатьох регіонах — на Буковині, на Київщині, на Закарпатті. Це можна назвати географією України», — пояснює Світлана Петльована вибір фільму-відкриття. За її словами,
29 серпня, 17:00 — кінотеатр Splendid Palace
У межах програми «Шедеври українського кіно» — показ фільму «Вечір на Івана Купала» режисера Юрія Іллєнка (1968).
Це один із символів українського поетичного кіно — вільна екранізація гоголівських повістей та народних казок про наймита Петра, який заради кохання уклав угоду з нечистою силою. Стрічку роками тримали «на полиці» — вона здалася радянській цензурі надто вільною й формалістичною, а сьогодні вважається однією з вершин жанру.
«Цей фільм відкриє епоху українського поетичного кіно, — каже Світлана Петльована. —
Цьогоріч виповнюється 90 років від дня народження Юрія Іллєнка, тож показ має ще й ювілейний вимір. Цікаво, що навіть Валтерс Кагайніс, який особисто знав режисера, зізнається — сам фільму ще не бачив і піде на показ як звичайний глядач.
29 серпня, 19:00 — кінотеатр Splendid Palace
Показ кіноальманаху «Війна очима тварин».
Сім новел, знятих сімома різними режисерами (серед них Мирослав Слабошпицький, Юлія Шашкова, Максим Тузов, Олексій Мамедов, Святослав Костюк, Андрій Лідаговський, Іван Сауткін) — про порятунок тварин на територіях, де триває війна. Автор ідеї та продюсер — Олег Кохан, продюсер трьох фільмів Кіри Муратової.
«Це сім історій, фактично — спасіння тварин з тих територій, де вже війна йде повним ходом, — розповідає Світлана Петльована. — Автор ідеї відчув, що саме треба показати іноземному глядачу, щоб він ще глибше зрозумів ситуацію». За її словами, після нью-йоркської прем'єри не було жодного глядача, якого ця історія не торкнулася б.
30 серпня, 14:00 — Український дім у Латвії
Завершення фестивалю — показ документального фільму «Сопілка Перуна» режисера і оператора Євгена Мазуренка.
Це фронтовий дебют військовослужбовця Євгена Мазуренка, який знімав один день з життя артилерійського розрахунку — «сопілка» тут кодова назва гармати. Фільм відзначений призом FIPRESCI на Одеському міжнародному кінофестивалі та спеціальною відзнакою премії імені Сергія Параджанова за режисерський дебют.
«Це просте життя людей, дуже різних, які опинилися разом через війну, — каже Світлана Петльована. — Як вони її люблять, як не люблять інколи, як з цими снарядами впораються, як між собою спілкуються.
Усі покази — безкоштовні, без попередньої реєстрації, фільми демонструються українською мовою з латиськими субтитрами.
Гості з України
Цьогоріч до Риги завітає офіційна українська делегація:
